Приймаю Пер. Римма Батищева ((Маргарита Метелецкая( стихи текст

Приймаю Пер. Римма Батищева
Маргарита Метелецкая
    


      Навідліг доля відхльостала -
     Тепер і терня не дере!
     Пора трави, птахів, дерев -
     Гніт поборола і настала.

     Тепер я вічно прагну Неба -
     Лиш це для мене має сенс.
     Бадьорить мій ранковий денс,
     Писати віршики потреба.

    І час тепер завжди погідний -
    Не вигороджую себе,
    Приймаю біле і рябе,
    Вартує, знаю, й грошик мідний.

    Розповнена душа в здриганні -
    До Бога в вічному коханні!


                Пер. - Римма Батищева

Наотмашь доля отхлестала –
Теперь и тёрн уж не дерёт!
Пора травы, дерев, красот
Гнев поборола и настала.

Теперь слова стремятся в небо,
Лишь только в этом вижу смысл.
С утра порыв стремится в Высь –
Писать стихи моя потреба.

И время стало мне погожим,
Границ не ставлю никаких:
Мне многое годится в стих.
И ждёт меня награда тоже.

Душа наполнена волненьем –
К Любви и Богу устремленья!

Поезiя
Маргарита Метелецкая
Ніщо у світі не за просто так -
Усе, звичайно, треба заслужити...
І годі вже на звіздах ворожити
Та підкидати догори п'ятак!

Жене подій життєвих карусель,
Міняючи довкруж химерні маски,
Хоча завжди очікуємо казки,
Але бува гірчить і карамель...

Що муштрувати руку та папір? -
Сама себе запитую я строго.
Поезія - чи то моя дорога?
Душа ж тепер підказує: "Повір!"

Ще й із серцевих свердловин б'є радість,
Знецінюючи і хвалу, і заздрість...
     

на фото - моя цьогорічна паска

Неужели?
Маргарита Метелецкая

"Так в чем же, спрашивается, загадка эта? Загадка исключительно в воле Творца. И когда мы поем свои псалмы, Он смотрит на нас из космической тьмы. Слушает наше пение грустное. Иногда подпевает. Иногда - нет."
Сергей Жадан

Направь меня, Боже, куда нужно? Куда не нужно – я влезу и сама. Уже май на улице, а у меня зима. И слезы-колокольчики звонят серебряно... Решаю, Боже, вправо или влево? - Да перечитываю бомбежные тома... Пою мучительные древние псалмы И прошу: по воле Своей - подпевай! Ибо все в этом Мире – только воля Божья! От сомнений наших скроемся где? Пусть Параклетовый свет взойдет И планы звери через мгновение победит!! Развешенные беды окунем рукой - И темень не сядет уже на плечо, Счастливое бытие в краю потечет, Разрушенные мечты - идут за рекой... Неужели Тебе, Боже, до сих пор не жалко, Что Небо над нами холодное, как сталь?!

на фото - цветет спатифиллум в моем доме, май 2023 год

оригинал предыд.:




Невже?
Маргарита Метелецкая
       


     "То в чому ж, питається, загадка ця?
      Загадка виключно у волі Творця.
      І коли ми співаємо свої псалми,
      Він дивиться на нас із космічної пітьми.
      Слухає наші співи сумні. 
      Іноді підспівує.
      Іноді - ні."
             Сергій Жадан

Направ мене, Боже, куди потрібно?
Куди непотрібно - я влізу й сама.
Вже травень надворі, а в мене зима.
І сльози-дзвіночки видзвонюють срібно...

Вирішую, Боже, вправо чи вліво? -
Та перечитую бомбезні томи...
Співаю покутні старезні псалми
І прошу : по волі Своїй - підспівуй!

Бо все в цьому Світі - лиш воля Божа!
Від сумнівів наших сховаємось де?
Нехай Параклетове світло зійде
Та плани звірячі за мить переможе!!

Розвеснені біди огорнем рукою -
І темінь не сяде уже на плече,
Щасливе буття у краю потече,
Зруйновані мрії - спливуть за рікою...

Невже Тобі, Боже, і досі не жаль,
Що Небо над нами холодне, мов сталь?!

на фото - квітує спатіфіллум у моїй оселі, травень 2023 рік
       

Почуй
Маргарита Метелецкая
Я сном - зневажена й безсила...
А по воді - малюють вила...
І сновигають безборонь
Листки останні між долонь...

Почуй, Ісусе,  лиш почуй! -
Я вже напилась досхочу
І туги, і печалей смертних,
І всіх приколів інтровертних

У цим театрі,що без лож...
Бо всі печалі - гріх також?
Бо всі ми тут - лиш Божі діти,
І маєм сущому радіти?

Відомо, що я - химерична -
Як шпак, на світло електричне,
Здивовано розкривши рота,
Лечу на смертодійні дроти...

Годинники - смертельно хворі...
І десь синиця жде за морем...
Серед трикутників та призм
Я в черзі, що на героїзм...

А Осінь, мов ліхтарня літа! -
Всі оку світлості відкрито!
Мені ж нема ні лип , ні пальм -
Мелодії спізнілих гальм -

Для потаємного плачу,
Як я педалі не кручу?!


:copyright: Copyright: Маргарита Метелецкая, 2023